З Києва в Канів, на Тарасову Гору (вчора – 10 березня) ми поїхали, взявши з собою ще й двох діток. Одному – майже три роки, а іншому – півтора.

Виявилось, що той розклад руху автобусів до Канева з автостанції Поділ, який є в Інтернеті і де написано, що автобус, який виїде з Києва в 10.50 приїде в Канів в 14.45 нічого спільного з дійсністю немає.

Насправді там стоять маршрутки, біля них тусуються водії, і, коли підходиш, ловлять тебе за поли – вам куди їхати? Кажуть, іноді там на маршрутки довга черга, але ми щось не побачили. Мабуть то в інші дні.

Виїхавши з Києва в 11 в першій годині ми вже приїхали. Діти виспались. На Тарасову Гору їде міський автобусик №2. Ми чекали його десь з півгодини, біля "хитрого ринку" де продавалось дуже багато всякої риби – живої, дохлої, сушеної, копченої, великої і маленької.
На Горі, де похований Тарас Шевченко людей було не особливо багато – не дивлячись на такий день – десь так чоловік десять, може трохи більше. Поки ми там побули, то вони всі десь вже розійшлись – лишилось тільки нас четверо. Правда, на могилі багато квітів і цукерок (які діти пробували похапати і поїсти).  читать дальше »

смотреть фотографии Канева >>>

Основная достопримечательность: могила Т.Г. Шевченко
Не стало поэта 10 марта (26 февраля) 1861 года. Так как Шевченко стал ближе к Богу в Петербурге, поэтому его и похоронили в этом городе на Смоленском кладбище. Но украинец №1 хотел, чтобы не только душа, но и тело было неразрывно связано с любимой Украиной. «Як умру, то поховай Мене на могилі, серед степу широкого,на Вкраїні милій, щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий.». Эго друзья нашли такое место - Чернеча гора в Каневе.Перезахоронение состоялось 22 мая 1861. Это живописное место размещается за 150 км. на юг от Киева, вниз за течением Днепра. На пути с Петербурга в Канев Т.Шевченко отпевали в киевской церкви Рождества Христова.  читать дальше »